
О нас \| История и Успехи \| Миссия \| Манифест

Сети МСоЭС

  Члены МСоЭС
  Как стать
  членом МСоЭС

Дела МСоЭС

  Программы МСоЭС
  Проекты и кампании
   членов МСоЭС

СоЭС-издат

  Новости МСоЭС
  "Экосводка"
  Газета "Берегиня"
  Журнал Вести СоЭС
  Библиотека
  Периодика МСоЭС

На главную страницу кампании
в защиту Дунайского заповедника

Другие номера газет

"Дельта и человек" №22-24

30 декабря 2005

Спасти божий дар – природу.

   Шановний Вікторе Андрійовичу!
  Ви - людина глибоко віруюча і тому, як ніхто інший, розумієте, що Світ навколо нас створений Вищим творцем бездоганно. Півтора мільйони видів живих організмів, які існують в Природі, це не механічна суміш живого - від наділених розумом до одноклітинних і мікробів; це - стрункий планетарний ансамбль, в організмі якого закладено початок життя. Умовою ж розвитку і вдосконалення його є навколишнє природне середовище.
  Ви також є батьком багатодітної сім'ї, в майбутньому - дідусь великої кількості онуків - повинен душею і серцем прагнути, а як Глава незалежної держави робити усе, щоб наші нащадки жили в екологічно чистому середовищі.
  Двадцяте століття було епохою техносферного періоду, воно подарувало людству час інтенсивного, нестямного втручання людини в Природу, яке нанесло і наносить їй сьогодні таку шкоду, що вона, майже, не здатна на відновлення.
  Теоретична сьогоднішня орієнтація України на природоохоронну і ресурсозберігаючу політику та входження в загальноєвропейську світову систему екологічної безпеки так і залишиться бажанням, якщо не зробимо орієнтацію на ефективне екологічне виховання молоді та підготовку екологів для різних галузей господарства.
  Однією з головних причин, яка сприяла активному розвитку негативних екологічних процесів в усіх регіонах України і виникненню екологічних катастроф локального, регіонального та планетарного масштабу (подібних до Аральського та Азовського морів; трагедії Дніпропетровщини, пов'язаною з багаторічним видобуванням уранової руди; Карпатські зсуви, внаслідок бездумної вирубки лісів та ін.) є екологічна несвідомість населення, повна відсутність останньої у спеціалістів майже всіх галузей господарювання, низька екологічна культура і свідомість у керівників та урядовців, що відповідають за розвиток нації та розбудову держави.
  Міжнародний досвід свідчить, що у вирішенні проблеми загальної екологізації одну з головних ролей має відігравати шкільна освіта, звичайно, з врахуванням досягнень світової педагогіки, психології, регіональних природо-етнічних факторів.
  У США, наприклад, ще у першій половині дев'ятнадцятого століття зрозуміли, що Природу, як Божий дар, треба берегти, бо тільки вона воістину зроду-віку мудра, творець найвищих благ на Землі. І ніщо не буває в ній просто так - все має свою закономірність.
  Створений ще тоді в Нью-Йорку Корейський університет став центром видання та розповсюдження екологічної літератури, анкет по спостереженню за різними видами флори та фауни, методичних рекомендацій для різних закладів і взагалі - для шанувальників Природи. У 70-ті роки ХХ століття було розроблено та прийнято загальнофедеральне законодавство з екологічної освіти населення.
  В Україні у 1992 році минулого століття Верховна Рада прийняла постанову, що наша республіка є зоною екологічного лиха. З того часу було прийнято безліч декларативних законів про охорону навколишнього природного середовища (більша половина з них не працює) та куцу, як заячий хвіст, 50 статтю Конституції України.
  За чотирнадцять років свого існування Україна втратила більше п'яти мільйонів своїх громадян, приймає на життя немовлят, кожне друге з яких патологічно хворе. Що це - збіг обставин, чи продовження кравчуково-кучмівського екологічного геноциду нації?! І це не пустий вислів. На прямі запитання екологічної громадськості до екс-президентів - як вони сприймають екологію, Кравчук відповів: "Доки не буде піднята економіка, про екологію і мови не може бути". Слова Кучми: "Що про екологію можна говорити, коли економіка на боку лежить".
  Тож і на сьогодні, держава Україна є однією з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країн Європи.
  Ще наші предки говорили: "Бережіть Природу для людського роду: її подих - Божий дух". Ми - діти Природи. В ній народилися, живемо і не можемо без неї, як немовля без матері.
  Під екологією розуміється не просте виконання законів-імперативів чи їх створення. Треба підняти свідомість населення, з метою докорінного змінення взаємовідносин Людини і Природи. Поки ж ці відносини, скоріше, схожі на війну.
  На сьогодні усі; Президент, Верховна рада, Уряд та чиновники усіх рангів відділилися від Природи залізним занавісом, забувши, що народжені нею, що всі ми складаємо єдиний організм Землі. А, як відомо, здоров'я будь якого організму, залежить від злагодженості всіх його органів. Недарма ж - стан здоров'я нації є основним інтегральним показником рівня цивілізації. XXI століття - століття ноосферного періоду, тобто розуму, повинно ознаменуватись масовою екологічною свідомістю. Тільки тоді Земля вибачить нас за нашу свідомо варварську ходу по неї.
  В житті все перетинається і дивовижно збігається в одну крапку, котра називається ІСТИНОЮ. А її в лабіринті життя може відшукати тільки чиста, розумна і духовно здорова людина.
  Але все це не робиться само собою. Людству постійно треба доводити, що світ навколо нас - це дзеркало нашої душі. Що звірі - не "бігаюче м'ясо" і не "шапки", а ліс - не "дрова" та "меблі", і що Природу треба любити і цінити не тільки за її дари.
  Наша планета - то жива істота, а ми в ній - невід'ємна частина, її клітина.
  Очолювати напрям вищезгаданої діяльності повинне профільне Міністерство, тобто Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Але бездіяльність його керівництва в нинішньому складі на чолі з Міністром настільки усугубила екологічний стан навколишнього природного середовища в державі, що знадобляться роки на виправлення інтенсивного розвитку екологічної кризи. Навіть дійшло до того, що Уряд посягнув на свята святих, 40-у статтю Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", кошти якої повинні витрачатися на екологічні проекти та відтворення природних ресурсів: шістдесят відсотків цієї статі планується спрямувати до загальнодержавних витрат бюджету.
  На захист від цього свавілля повинен був стати Міністр Ігнатенко П.М., але він, мабуть, із-за своєї "екологічної свідомості" не може навіть осягнути пагубність цієї "операції". На що в подальшому має розраховувати екологічна громадськість при такому Міністрі?!
  Пропонуємо негайного звільнення п. Ігнатенка П.М. від непосильної ноші Міністра охорони навколишнього природного середовища.
  Оголосити конкурс на цю посаду і в подальшому не міняти людину при зміні кольорів влади.
  Звісно, що на цій посаді повинен працювати фахівець - професіонал, який до того ж ще й вболіває за рідну Природу, АЛЕ НЕ ЛЮДИНА З ВУЛИЦІ.

Михайло Андросов, голова Сумського об'єднання "Зелений світ"

К оглавлению