Информационная поддержка кампании в защиту Дунайского заповедника

Першому віце-прем’єр-міністру України
Кінаху А.К.

Міністру аграрної політики України
Барановському О.П.

   Вельмишановні Анатоліє Кириловичу та Олександре Петровичу!
   Рибна галузь, в силу цілої низки суб’єктивних і об’єктивних причин, як ніяка інша в Україні, гостро і вже дуже давно потребує реформування.
  Наше маленьке містечко Вилкове в дельті Дунаю, де знаходився найбільший в Україні риболовецький колгосп ім. Леніна визначально залежало від розвитку рибної галузі і є яскравою моделлю її занепаду. Тут розташований і Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України, на великій акваторії якого виловлюється до 95 % цінних видів риб української ділянки Дунаю, що вимагає постійної співпраці з рибним господарством. Ця ріка залишилась останньою на Чорному морі, де зберігся природний нерест осетрових, а основу уловів і економіки місцевих рибалок складає знаменитий дунайський оселедець.
  Тому нам було надзвичайно боляче дивитись, коли весною минулого року румунські рибалки на протилежному боці Дунаю виймали сітки, повні оселедця, а всі наші рибалки ходили по березі. Причина була в тому, що Держдепартамент рибного господарства видав різко занижений ліміт на вилов оселедця і зробив це, на наш погляд, не випадково.
  Вже давно науковці різних установ стверджують, що зараз немає технічних можливостей визначення запасів цього виду в Чорному морі, а, відповідно, і встановлення ліміту, тому для оселедця від нього краще взагалі відмовитись, регулюючи промисел величиною матеріальної бази – кількістю сіток. Проте для певних працівників Держдепартаменту саме розподіл квот є головним джерелом збагачення, тому просто так їх отримати не можливо. Вражає, як вже спокійно керівники риболовецьких організацій, розраховуючи кошторис на рік, вносять туди хабарі, а молоді нові керівники вважають це ледве не офіційним податком. Створення такої штучної напруги і різних перепон, непрозорий розподіл квот наносять збиток не тільки нашим рибалкам, але державі в цілому.
  За дунайським оселедцем не потрібно організовувати експедиції в Атлантичний океан, він сам підпливає під час нерестового ходу під хати рибаків, але штучно створено такі економічні умови, що привозна риба конкурентно тіснить місцеву. Хіба це нормальна ситуація?
  Загалом наші найближчі придунайські сусіди – Румунія та Болгарія пішли вперед в організації рибного господарства Дунаю, впровадивши ще і ліцензійну систему рибальства. Завдяки новому економічному механізму була виведена з тіні більша частина уловів, а головне, рибак має змогу сам визначитись, як йому краще працювати – самостійно чи в колективі. В контрасті з цим, різні законодавчі акти в Україні в цьому напрямку в агропромисловому комплексі практично не зачепили рибне господарство.
  Ми могли б переймати досвід сусідів і в рамках діяльності Змішаної Комісії по регулюванню рибальства в водах Дунаю. Після десятирічної перерви вона відновила свої щорічні засідання, і ми взяли участь в її роботі в квітні 2000 року в Белграді. Окрім чисто рибогосподарських аспектів необхідно прийняти до уваги, що придунайські країни є членами або кандидатами в члени Євросоюзу, і для нас це був би ще один крок до євроінтеграції, але й тут Департамент рибного господарства припинив співробітництво.
  Пропрацювавши 13 років в Інституті рибного господарства (ПівденНІРО) я зараз під час поїздок завжди цікавлюсь станом рибного господарства в різних країнах, і вимушений з гіркотою констатувати, що останнє більш ніж десятиріччя стало для нас часом втрачених можливостей...
  Відсутність сучасної законодавчої бази, надмірна концентрація влади в руках Держдепартаменту при повному подавлені регіональних ініціатив, повністю загнана в куток наука, якою ми колись пишались, давно назріла необхідність розділення виробництва і контролюючого органу і відділення рибінспекції в інше відомство, безліч контролюючих організацій, незрозуміла кадрова політика і як наслідок загнана в тінь галузь – цей список можна було б продовжувати і продовжувати.
  Ясно одне – галузь потребує негайного і глибокого реформування і його об’єктивно може зробити тільки нове керівництво, не пов’язане зі старою командою, яка нанесла йому стільки шкоди. Ми бачимо, як зараз, після помаранчевої революції всі завмерли, з надією чекаючи нового призначення керівника Держдепартаменту.
  Виходячи з вищевикладеного, на наш погляд, найбільш вдалою, відомою нам кандидатурою на посаду керівника Держдепартаменту рибного господарства міг би стати Коротецький Василій Павлович, і ми підтримуємо пропозицію колективів Азовської та Севастопольської асоціацій.

З повагою,
директор Дунайського біосферного заповідника,
кандидат біологічних наук, іхтіолог
О.М. Волошкевич

P.S. Что нового произошло в этой чрезвычайно важной для Придунавья отрасли?
Органы рыбоохраны выведены из подчинения Департаменту рыбного хозяйства и подчинены непосредственно Министру аграрной политики Украины. Руководитель Департамента С. И. Алымов сейчас находится на больничном, а исполняющим обязанности назначен Александр Станиславович Качный. В условиях необходимости реформирования отрасли и наполнения бюджета существенно возросли шансы все-таки внедрить лицензионную систему рыболовства, и сейчас она оперативно дорабатывается в соответствии с последними законодательными актами. Примерно через месяц мы планируем ознакомить наших читателей с предлагаемым вариантом и будем оперативно информировать о всех новостях в этом направлении.