На главную страницу кампании
в защиту Дунайского заповедника

Другие номера газет

"Дельта и человек" №8-9

щодо будівництва
каналу Дунай - Чорне море

  Будівництво каналу Дунай - Чорне море через гирло Бистре здійснюється з грубим порушенням встановленої технології. В червні роботи почали вестись ще й малим землесосом М-30, який тільки рихлить грунт, скидаючи його тут же на мілководдях в межах рибогосподарської заборонної зони, де взагалі такі роботи не дозволяються. Домінуюча вздовж берега північно-південна течія несе частину цього мулу до розташованого за 4 км південніше гирла Східного. В результаті гирло почало стрімко перекриватись наростаючою косою.
  Державна інспекція охорони Чорного моря оштрафувала за таке порушення технології робіт державне підприємство “Дельта-лоцман” на 100 грн. (?!). Визначити збиток не можливо, бо ніякі моніторингові роботи за цими важливими процесами не велись і не ведуться. Після консультації з директором Дунайської гідрометобсерваторії Морозовим В.М. співробітники заповідника були вимушені 01.07.04 р. самі встановити 4 репери для спостереження за ростом надводної частини коси між гирлом Бистре та Східне.
  Не ведеться запланований моніторинг і за основними компонентами біоти, про що адміністрацію заповідника офіційно повідомили директор Одеської філії інституту біології південних морів Б.Г. Олександров та директор Одеського центру Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії С.Г. Бушуєв.
  Безумовно, що така ситуація вигідна, в першу чергу, Мінтрансу, так як відсутність моніторингу дає можливість уникнути нарахування збитків і, відповідно, виплати компенсацій. Саме відомчий інститут Мінтрансу ЧорноморНДІпроект, згідно договору № 755-31 ще від 04.03.04 р. з “Дельта-лоцман”, повинен організувати комплексний екологічний моніторинг. Під час нашої зустрічі з директором цього інституту Нікуліним С.Г. ми з Б.Г. Олександровим намагались вияснити, які є дані щодо абіотичної частини моніторингу, які установи залучені чи планується залучити. Але С.Г. Нікулін відповів, що, згідно угоди з “Дельта-лоцман”, вся ця інформація, навіть про назви інститутів, є секретною.
  Нагадаю, що ні мені, як директору заповідника, на території якого ведеться таке масштабне будівництво, ні представникам екологічної громадськості до цього часу не дали взагалі ознайомитись з проектними документами, посилаючись на їх секретність, хоча в м. Вилкове і були проведені 03.03.04 р. так звані громадські слухання.
  Відсутність інформації про ситуацію, яка склалась, робить її не зрозумілою не тільки для нас, але й для неурядових організацій України та світу, представників самих різних міжнародних організацій, засобів масової інформації, які часто приїжджають та звертаються в заповідник. Такі протиправні, непрофесійні дії працівників Мінтрансу є грубим порушенням Орхуської конвенції, формують негативний імідж нашої держави.
  Відсутність комплексного екологічного моніторингу не дає можливості не тільки для обчислення збитків та отримання компенсацій, але, головне, не дає змоги оптимізувати технологію днопоглиблювальних робіт та мінімізувати збитки.
  Адміністрація заповідника вже неодноразово піднімала питання щодо відсутності узаконених методик обчислення величини збитків для наземної біоти. Якщо, наприклад, для риб втрата місць розмноження та кормівлі чітко переводиться в грошовий еквівалент, то для птахів таких методик не існує, хоча, безумовно, відсутність таких методик зовсім не означає відсутності збитку. Користуючись нагодою, просимо Вас, Сергію Васильовичу, дати відповідне доручення фахівцям Мінприроди щодо розробки необхідних методик, і ми будемо усіляко сприяти цій роботі.
  Для нас залишаються не зрозумілими і шляхи компенсації збитків Дунайському біосферному заповіднику від проведення робіт по будівництву судноплавного шляху, адже, згідно чинного законодавства, кошти надходять до бюджету. Відносно ж приєднання цінних природоохоронних територій до заповідника в якості компенсації, то, як Вам відомо, жодна з десяти територій загальною площею 9900 га, які були запропоновані Національною академією наук України, так і не ввійшла до складу заповідника.

З повагою,
директор Дунайського
біосферного заповідника
О.М. Волошкевич